Том злехка повернув голову і пробелькотав щось незрозуміле, — мабуть у його була гарячка. Тітка сплеснула руками, кричучи:
— Хвала Богові — живий, і цього мені досить!
Вона швидко поцілувала його й кинулася в хату приготувати ліжко, а по дорозі похапцем давала накази на всі боки неграм та всім иншим.
Я пішов за юрбою подивитися, що робитимуть із Джімом, а старий лікарь із дядьком Сайласом пішли в хату за Томом. Фермери страшенно роспалилися, деякі хотіли навіть повісити Джіма на страх иншим неграм, щоб ті ніколи не силкувалися тікати, не сміли знімати колотнечі та стільки часу лякати на смерть цілу сем'ю. Але инші не радили вішати: це зовсім не годиться — негр чужий, його власник заступиться і заставить ще й заплатити за його. Це трошки їх росхолодило, — звичайно так буває: хто найбільше хотів би повісити винного негра, власне той найменче хоче за його платити, познущавшися з його до схочу.
Джіма лаяно, дано йому скоштувати двох-трьох стусанів у потилицю, але бідолаха не озвався й словом і навіть не виявляв, що знає мене. Його одведено в той саме хлівчик, де він жив раніше, передягнено у власну одежу і знову посаджено на ланцюг. Тільки ланцюг надіто не на ніжку з ліжка, а на залізний шворінь, забитий у поміст. Руки та ноги йо-
