— Ні, я й не думаю блудити, я розумію все, про що кажу. Ми випустили його на волю — Том та я. Ми надумалися це зробити й зробили! По молодецькому зробили, треба признатися…
І почав, почав… Тітка вже не перепиняла його, а тільки слухала, витріщивши очі, і я зрозумів, що не буде ніякої користи з того, як що я встряну.
— Їй-бо, тьотю, нам це коштувало безліч праці — оповідав Том. — Цілі тиждні ми працювали вдень і вночі, поки ви всі спали. Нам довелося красти свічки й сорочку, і простирало, і вашу сукню, і ложки, і цінові тарілки, і ножі з кухні, і сковорідку, і млиновий камінь, і борошно, і ще багато всякої всячини… Ви не можете собі уявити, скільки ми мали клопоту, поки наробили пер, пилку, повишкрябували написи і таке инше. А як це було весело, то ви й уявити собі не можете! Ми ж малювали і труни та инше страхіття, писали анонімні листи, спускалися громозводом, підкопували хижку, змайстрували драбину з ганчірок, запекли її в пиріг і передавали Джімові ложки та инші речі через вас, у кишені в вашому попередникові.
— О, Боже мій!…
— Сповняли хлівчик пацюками, зміями та иншим гадом, щоб у Джіма було товариство. Але ви так довго задержали Тома з маслом
