думайте, не хотів поступитися, щоб дати мені пройти. Хотів би я знати, питаю; через віщо цього нахабу не поцінують та не продадуть? Що ж, ви думаєте, мені відповіли? Наче б то його не можно продати, бо він не пробув іще в штаті шістьох місяців! От вам зразок! Ну, що це за уряд, коли він не може продати негра, який не прожив у штаті шістьох місяців? А ще зветься урядом, думає собі, що воно й справді уряд, а не сміє ворухнутися цілих шість місяців, не може забрати в руки проклятого негра, волоцюгу, злодія в чистій сорочці і…
Батько так роспалився, що не помітив, куди несуть його старі хисткі ноги, та й упав на всі чотирі, вдарившись об діжку з солоною свининою та збивши собі обидві ноги. Кінець промови був найпалкіший, найбільше досталося негрові, урядові, та вже за одним заходом і діжці. Він стрибав по хатині то на одній нозі, то на другій; нарешті зо злости з усієї сили вдарив діжку лівою ногою; та обрахунок вийшов поганий: са̀ме цей чобіт був цілком драний, з його стирчало два пальці; він так заревів, що в мене аж волосся полізло догори, кинувся на брудну долівку, качався мов скажений, держучи в руках свою ногу, — і вже так лаявся, що мені ще зроду не доводилось чути.
Після вечері батько знову взявся до пляш-
