ки з горілкою, завваживши, що зостається ще на двічи упитися п'яним та на раз упитися аж до гарячки. Я думав, що не далі, як за годину, він зовсім упаде і тоді я викраду в його ключа або допиляю свою дірку. Він пив, аж поки впав на своє ліжко, та мені не пощастило, — він дуже довго не засипав, крутився, стогнав, вовтузився. Нарешті мені самому так схотілося спати, що очі в мене почали злипатися, і хоч я й силкувався перемогти себе, та й не схаменувся, як уже міцно заснув.
Не знаю, чи довго я спав, та зненацька прокинувся, бо щось страшенно вило. Я схопився з просоння. Дивлюсь — аж це батько кидається та стрибає, як несамовитий, і все кричить про якихсь змій. Змії неначе б то лазять йому по ногах; то він підстрибував, ревучи, — йому здавалося, що змія вкусила його за щоку, — одначе я не бачив ніяких змій. Та він усе бігав по хаті й репетував: „поскидай їх геть, поскидай швидче! ось одна кусає мене за шию!“ Я ще ніколи не бачив такої посатанілої людини. Втомившись, змучений, важко дихаючи, він упав на землю; потім почав надзвичайно швидко качатися по долівці, перекидаючи все, що траплялось йому на дорозі, ловлячи щось у повітрі руками, стогнучи та кричучи, — йому здавалося, що його чорти вхопили. Помалу він затих і ле-
