плямки світу, що пробивався крізь листя, і плямки ці злехка ворушилися — ознака, що був легенький вітер. Пара білок сиділа на дереві й весело цокотіла, поглядаючи на мене дуже привітно.
Мені було так гарно, затишно! Я лінувався встати, щоб приготувати собі снідання, і вже почав був навіть знову засипати, коли це відразу почув, як стрельнуто, і згук розлігся над річкою. Я підвівся, зіпершись на лікоть, і став прислухатися: ось іще раз стрельнуто! Я схопився мерщій і визирнув поміж листям — бачу: хмарка диму стоїть над водою, так наче проти пристані. Невеличкий пароплавчик, повний людей, плив униз за водою. Я догадався, в чому сила… Знову білий димок вилетів з-за облавків пароплаву. Вони, бачите, стріляли з гармати на воду, щоб заставити мій труп випливти на поверх.
Я був дуже голодний, але роскладати вогонь було незручно, — щоб часом не побачили диму. Нічого робити, — я сів на березі, дивлючись на клубки диму та дослухаючись, як стріляють. У цьому місці річка дуже широка, на цілу милю завширшки, і буває дуже гарна літнього ранку, то, власне кажучи, як би я мав чим підкрепитися, мені було б приємно навіть дивитись, як добрі люде шукають мого трупа. Коли це відразу я згадав, що звичайно коли шукають утопленого,
