— Ні, але я колись був багатий і знову буду. Одного разу в мене було аж чотирнадцять долларів, та я почав ними баришувати і збанкрутував.
— Як же ти баришував, Джіме?
— Торгував скотиною. Я купив корову за десять долларів, а корова взяла та й здохла. Ні, вже більше не буду класти в непевне діло капитал,
— Так ти і втратив десять долларів?
— Не всі, а тільки щось із дев'ять. Шкуру та хвіст я продав за доллар і десять центів.
— Значить у тебе з чотирнадцятьох зосталося п'ять долларів і десять центів? Що ж ти ще що-небудь починав?
— А як же! Був у нас кривий негр із дерев яною ногою, ну й надумався він завести банк. Оповістив, що кожен, хто положить до його доллар, одержить в кінці року чотирі доллари. Негри так і кинулися на банк, та небагато заробили вони, бідахи. Тільки я одержав багато. Я вимагав у банкира далеко більше, ніж було визначено, і нахвалявся, що коли він не дасть то я сам заведу банк. Ну, звісно кривому негрові вигодно було мене збутися, а то я став би йому на заваді, адже двох банків було занадто багато на округу, — от він і згодився, щоб я положив до його свої п'ять долларів, обіцяючи в кінці року заплатити мені тридцять п'ять. Так я й зро-
