бив, думаючи потім ці тридцять п'ять долларів ужити на якесь таке діло, що дало б великий прибуток, і вести далі справу. Був у нас один негр на ім'я Боб; він захопив нишком од свого господаря на річці плит; от я й купив у його цей самий плит, кажучи, що за його він може в кінці року взяти з банку ці тридцять п'ять долларів. Але хтось украв плит тієї ж ночі, а другого дня кривий негр оповістив, що банк збанкрутував. Так ніхто з нас і не бачив своїх грошей.
— А що ж ти зробив з останніми десятьма центами, Джіме?
— Я хотів саме їх стратити, аж мені приснився сон, — що я повинен віддати ці гроші одному негрові — звуть його Балум-осел, бо він, бачиш, трошки придуркуватий. Але кажуть, що щасливий, а от мені не пощастило. У-ві сні звелено мені віддати гроші Балумові а вже він уживе їх на таке діло; що я матиму прибуток. Ну, от Балум узяв мої гроші, а бувши в церкві, почув, як пастор сказав, що як що коли хто дасть милостиню убогому, тоді Бог заплатить тому сторицею. Здуру Балум віддав мої гроші старцеві, та й почав ждати що з цього буде.
— Ну, та й що ж із цього було?
— Та нічого не було. Я не бачив грошей, як своєї потилиці, і Балум теж. Ні, вже більше ніколи не буду позичати грошей без за-
