стави. А ще пастор каже, ніби то гроші вернуться сторицею! Хоч би вернулися тільки мої десять центів — і то горазд!
— Ну, дарма, Джіме, все одно ж тобі судилося бути багатим, не тепер, так у четвер.
— Та я й тепер багатий, братіку. Я сам собі пан, а я ж коштую аж вісімсот долларів. Хотів би я тільки мати ці гроші, — більше мені нічого й не треба!
Схотілося мені піти глянути на одну місцину, що мені сподобалася, як я оглядав острів; ми рушили в дорогу і скоро дійшли до середини острова, що був зовсім невеликий і мав усього три милі завдовшки та четверть милі завширшки.
В цьому місці був досить довгий стрімкий шпиль, футів сорок заввишки. Важко нам було здертися на гору, бо занадто стрімка була круча, та ще й поросла густими кущами. На горі ми знайшли глибоку печерю в скелі навпроти Іллінойсу. Печеря була велика, така, що в їй могло поміститися зо дві, або зо три світлиці і Джім міг вільно стояти, не згинаючися. У середині було не душно. Джім порадив скласти тут усе наше збіжжя, але я відповів, що не бажаю дертися що-разу так високо.
