Джім говорив, що коли б сховати човен у доброму місці, а все наше збіжжя скласти в печері, тоді можно було б зараз же туди сховатися, як би була яка небезпека; там нас ніхто і з собаками не знайде. До того ж пташки віщують дощ, так невже ж я хочу, щоб усі наші речі змокли?
Ну, так от ми вернулися назад, узяли човен, пристали недалеко від печері і поскладали туди все наше збіжжя. Потім знайшли недалечко місцину, щоб сховати човен у густих вербах. Познімавши рибу, що піймалася на гачки, ми знову закинули вудку та й почали готувати обід.
Дірка, що нею треба було входити в печерю, була така широка, що туди можно було вкотити кухву; по один бік од дверей долівка була рівна, і на їй дуже зручно було роскладати багаття. Ми запалили вогонь і приготували обід; замість килима ми положили ковдру і посідали їсти. Инші речі ми поскладали теж тут недалеко, в глибині в печері. Скоро смерклося, — почалася гроза, — пташки правду сказали; потім полив ливний дощ і почався вітер, — такого здорового вітру я ще ніколи не бачив. Це була справжня літня буря, — вони часто бувають у нашому краї. На дворі було зовсім темно, — небо стало чорне, аж синє. Дощ був таки і великий, що навіть ті дерева, що були зовсім близько, стояли в
