тумані, немов які примари; иноді схоплювався вітер і пригинав дерева аж до землі. Дерева скажено трусили гілками, немов божевільні, і відразу серед темряви спалахувала блискавка, — тоді ставало зовсім ясно, немов удень, верховіття освічувалось на хвилину і знов темрява повивала все навкруги. Грім страшенно загремів над нами, гуркотів, котився з одного краю неба до другого, немов порожні кухви, що котяться вниз із високих східців.
— Гарно ми влаштувалися, Джіме, — кажу я. — Як у нас затишно! А ну, дай лиш мені шматок риби та теплого житного хліба.
— Бачиш! А як би не Джім — не був би ти тут, голубчику! Так би й сидів досі в лісі без обіду, увесь мокрісінький… Пташки, дитино, вже добре знають, коли буде дощ.
Десять день вода в річці все прибувала та прибувала, — нарешті річка розлилася і поняла всі низькі місця на острові футів на три, або й на чотирі. З того боку, де був Іллінойс, річка розлилася широко, на кілька миль, а з того боку, де Міссурі, вона не розлилася зовсім і зосталась така, яка й була — на пів милі завширшки, бо берег Міссурі був крутий, немов стіна.
Удень ми їздили човном по острову. У лісі був холодок і вохко навіть у найбільшу спеку. Ми пропливали в гущавині поміж деревами. Иноді ми запливали поміж дикий вино-
