за острів; тим часом зовсім розвиднилося. Я звелів Джімові лягти на дно човна і накрив його ковдрою, бо инакше його міг хтось побачити й донести, що бачив утікача-негра. Я почав гребти до Іллінойсу, але течія все зносила човен. Нарешті я втрапив у кільватер під берегом; пригод нам не трапилося ніяких і ми не зустріли ні душі. Хвала Богові, додому вернулися щасливо.
Після снідання, я був почав розмову про мертв'яка і силкувався догадатися, як його вбито, але Джім звелів мовчати. Не добре, каже, про це розмовляти: з цього може вийти нам якесь лихо, або гляди ще мертв'як почне вночі приходити. Поки покійника не поховано, він залюбки блукає по світу, охочіше ніж инший, що лежить собі в ямі зручно та спокійно. Мені здалося, що він має рацію, і я не протестував; але в душі не міг про це не думати; мені страшенно хотілося довідатися, хто застрелив чоловіка і нащо це зроблено?..
Роздивляючися нашу здобич, ми знайшли вісім срібних долларів, зашитих у підкладці старого сукняного пальто. Джім думав, що ті, що жили в хаті, запевне вкрали пальто, бо инакше, знаючи, що там гроші, вони б його
