вкусити вдруге. Я в одну мить убив її палицею, а Джім схопив батькову сулію і кинувся смоктати горілку. Він був босий і змія вкусила його саме за п'яту. В усьому був я винен, — ну треба ж бути таким дурнем, щоб не пам'ятати, що де б ні кинув мертву змію — її самиця, або самець неминуче прилізе на те місце. Джім звелів мені одрубати в змії голову і викинути її; потім зняти із змії шкуру і засмажити шматочок м'яса. Я зробив так, а він іззів смажене м'ясо, говорячи, що це поможе йому одужати. Він звелів мені зняти брязкальця з змії і прив'язати йому їх до рук. І це помага. Тоді я заспокоївся й повикидав швидче обох змій у кущі — не хотілося мені, щоб Джім знав, що це я у всьому винен.
Джім усе смоктав із пляшки, иноді він кидав пити, стрибав по печері та вив; потім знову припадав до шийки. Нога в його добре роспухла. Потроху горілка почала його брати; що до мене, то я згодився б краще, щоб мене вкусила змія, ніж напитися п'яним — так як, батько.
Джім пролежав четверо суток. Потім опух почав потроху спадати, і він устав здоровісінький. Я дав собі слово, що зроду-звіку не доторкнуся до зміячої шкури, — тепер я вже знаю, що з цього буває! Джім має надію, що другим разом я вже йому повірю. Торкаючись до зміячої шкури, таку наженеш на
