от і все. Ну, то й що з того? Тут немає нічого поганого. З тобою запевне погано поводились, а ти взяв та й утік. Бог з тобою, дитино, я тебе не зрадю. Роскажи мені всю правду, будь розумною дитиною!
Я засоромився і признався, що справді нема чого далі грати кумедію; краще звіритися та покаятися у всьому, аби тільки вона нікому не росказала. Я сказав їй, що я сирота, батько та мати в мене померли; от і віддано мене до сердитого старого фермера за тридцять миль звідси; він поводився зо мною так жорстоко, що в мене не стало терпцю; я скористувався з того, що його не було дома, потяг деяку одежу в його дочки і втік; за три ночі я пройшов тридцять миль. Вночі я йшов, а вдень спав, сховавшися; я взяв із собою з дому торбу з хлібом та з м'ясом і цим жив усю дорогу. Тепер я маю надію, що дядько Абнер Мур заступиться за мене, — я за цим і прийшов у цей город Гошен.
— Гошен, дитинко? Та це зовсім не Гошен, а Пітерсборо. Гошен за десять миль вище. Хто тобі сказав, що це Гошен?
— Той чоловік, що я його зустрів сьогодні світом. Дійдеш, каже, до роспуття, там і звертай праворуч, миль за п'ять звідки й буде Гошен.
— Він був п'яний мабуть, або вмисне дурив тебе.
