Сторінка:Мартович Лесь. Не-читальник. Оповідання (Едмонтон).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
На торзї.
(Посьвята Романови Роздольскому).
 


Проць і Проциха продали в містї, на торзї, дві курцї, копу яєць, пів корця жита тай купили порося й дві дошцї карник залатати. З полудня, як мали вже йти до дому, каже Проць до жінки:

— В тебе є які гроші?

— Та які? — каже жінка. — Маю ще в платинї три нові: дїтям на колачики.

Проць драпнув ся ніхтями по немитій потилици тай лишив на нїй за кождим ніхтем рівчик, наче розплуги на ріли.

— Ффї-їть! А менї ше треба цвиків купити. Маю ґулних пять крейцарів, а то треба зо двацять цвиків. Як не стане  то даш.

Проциха справила до чоловіка обі долонї:

— А най Бог боронить та заступить! Таже то би таких плачів.

— Говори свої! — бовтнув Проць — Я слиною прилїпю дошки?!

Тай пішов у місто, а Проциха лишила ся коло фіри сусїда Йвана, що з ласки зробив їм вигоду тай забрав дошки на свій віз. Стояла неподвижно на однім місци, прижмурила очи, що цїле місто здавало ся їй, нане в сумерку, а всякі гадки стали її зносити.

Вернуть ся до дому вже смерком. На Йвановій хатї бузьок клепатиме, а Семенові вівцї будуть блеяти. Крізь стріхи синїй димок продиратиме ся, а з другого кінця села заводити ме сопівка. Дмитруньо й Настуня ждати муть їх на воротях та як тільки їх назирять, пустять ся бігцем проти них. Дмитру-