Сторінка:Марія Дмитренко. Михайлик. (1949).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Анцихристи оці, босяки — таких забивати… Ой, понесе ж Сталін гріх на той світ, в крові людській він піде!

Вже понеслося між людьми, що відділ у селі перепочине і не від того, щоб повечеряти. Між стрільців приходять ґазди й ґаздині та групками розводять їх по домах.

Одна груба тітка підійшла до групи дядька Андрія. Вона побачила Михайлика і лише сплеснула руками.

— Йой, та й ще таке мале з вами! Та що ж воно, бідненьке, тут робить? Йой, матінко моя! — Тут вона