лїт поруч себе; тут радили чи раз про найцїкавійші справи свого дому і сем'ї, тут пригадували собі давні, незабуті днї молодости, тут радили над тим, що їм було треба робити на пізнїйше, тут слухали весною лящаня соловеїв, а лїтом ховали ся перед спекою сонця, перед задухою в хатї. Ті дві розлогі вікові лиши з року на рік були сьвiдками найтайнїйших вимін гадок, і понад їх головами все своє густе, зелене розстеляючи гілє, наче благословили їх тихому, сумирному супружому житю. А панї Ганна, ровесниця Мариї, була типом подруги сьвященика. За лїт молодих навіть дуже гарна, переховала слїди сеї краси до тепер, лишень, що в тім лици можна було вже читати історию єї житя, а нею був безнастанний труд, праця від досьвiтків до ночи. Господиня на цїлу тутешну сторону мала в житю своїм три цїли: бути доброю жінкою, доброю материю, а тим осягнути цїль третю, іменно поважанє між сусїдками. Перші роки єї подружя зійшли на студиованю характеру свого чоловіка і раз єго пізнавши, вже з ним уміла в злій і добрій годити ся хвилї, була навіть більше пасивною, чим він сам вимагав того від неї. Керму долею дїтий здавши цїлком на него, робила лишень те в тім напрямі, що до неї належало. Єї дїти за часів школярства мали гарне білє, гарну постїль, єї доньки принесли своїм чоловікам в приданім можливо гарні і з вибагами гафтовані хусти, але те, що сама беззглядно слухала чоловіка свого, визначило ся і на єї дїтях.
О. Мелїтон був все першою і остатною інстанциєю в хатї, мати була тайним і тихоньким посередником між ним а дїтьми, і то в справах найконечнїйших. За те в домашнім господарстві була вона незрівнана. З педантизмом сповняла вона свої труди домашні і ним утримувала лад і статок, поручений своїй опіцї.
Чоловіка любила й шанувала. З годом-перегодом повіривши в розум єго голови, понехала кликати єго по імени. З польська, бо-ж і в польськім ховали ся дусї а в вірі лишень батьківській жінки єї часу, хоч з часом наломала ся говорити по руськи, вона нїколи не кликала єго інакше, відколи старша дочка пішла з хати, як „ксєнже“, а в тім слові було все. Була честь для єго стану, для єго зверхности в хатї, честь для него, як для вітця єї дїтий і голови цїлої
