українському ґрунті також «Устав» і «Поученія» для духовенства, яких автором був сам же митрополит Кирило. Тут він м. ін. дає опис тодішнього політичного лихоліття України і закликає до морального й громадянського відродження.
Серапіон.
15. Серапіон (помер 1275.) писав гарні, своїм змістом життєво-актуальні та пронизані гарячим почуванням проповіді-поучення. В цих своїх творах автор виявив глибоку ідейність і патріотизм. Про траґічний занепад нашої держави читаємо у нього напр. ось які памятні, і нині гостро-актуальні, пронизані глибоким смутком, слова:
Тоді навів на нас Господь Бог народ немилосердний, народ лютий, народ, що не пощадить ні молодої краси, ні немочі стариків, ні молодости дітей. Рушили ми на себе гнів Бога нашого… Зруйновані Божі церкви, зневажені свячені сосуди, подоптані святині, святителі дісталися в поживу мечеві; тіла преподобних черців кинено на жир птахам. Кров наших батьків і братів, як многа вода, напоїла землю. Щезла сила наших князів і воєводів; наші хоробрі, переняті страхом, утекли; багато наших братів і дітей відведено в полон, наші села запустіли й поросли хабаззям. Наша величність спокорніла, краса погибла; наше багатство дісталося їм у користь; наш труд одержали в спадщину невірні; наша земля стала добром чужинців; і самі ми стали знеславлені у всіх тих, котрі живуть в сусідстві нашої землі, посміховищем для наших ворогів, бо ми самі звели на себе, як дощ з неба, гнів Божий… (Перекл. М. Возняка.)
117
