Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/121

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

з нього, віддають гідних судові, вяжуть їх і мучать, інших силою тягнуть «із благочести во благочестіє», руйнуючи союз мира, любови зависним гнівом. Бо то незручний пастир, перелякавши своїм криком, нагло та швидко знищив і викинув овечку зі свого стада, то кинувши палицею, перестрашуючи ворогів, потрапить у голову й побачить перед собою трупа; то знову, стративши голову в запалі, пхує ногою й поламає хребет або ребряні кости, які заслоняють натро. А милосердний пастир свобідний і далекий від того всего (переказ М. Возняка).

З XV. стол. походить також прихильна для унії «Молитва Господу Богу нашему Іисусу Христу, къ святьій Тройци єдиносущній, къ святому архистратигу Михайлу и Гаврилу и ко всімъ святвімъ и къ святій госпоже Богородицы з славними апокрифічними первнями.


Києво-печерський патерик.

20. Появлялися в ті часи також нові, все далі поширювані й доповнювані редакції славного «Києво-печерського патерика», найкращого мабуть європейського зразка гаґіоґрафічної літератури і одної з найпопулярніших українських книг.


Церковні книги.

21. Появлялося теж чимало наново переписуваних богослужебних книг та списків св. Письма, головно багато Євангелій. Ось деякі цікавіші з цих останніх, Луцьке Євангеліє XIV. в., Четвероєвангеліє XV. в. з бібліотеки Духовної Академії в Києві, Загорівське Євангеліє з Волині, Турійське Євангеліє також з Волині і б. інш.