тому, що не вміємо знайти), переносний, образовий, поетичний елемент, що характеризує людське слово як твір поетичний, літературний: бо ж суттю мистецтва слова є переносний, образовий, метафоричний вираз змісту душі.
«Первісно, — каже О. Потебня — т. зн. в час свого повстання, кожне слово без виїмку складається з трьох елементів: по перше з артикулованого звука, без якого нема слова; по друге з образу («представленія»), і по третє зі значіння слова. Звук без змислу не є слово, і навпаки, значіння без артикулового звука також не є слово: але третій елемент слова, те, що ми називаємо представником (scil. «представленіе»), з часом щезає», цебто слово стає з поетичного — прозаїчним.
Отже, коли, напр., звукові феномени «ноги» (стола), «вуха» (при чоботі), «завтра» є першим елементом цих слів (артикулований звук), — образами чи поетичними «представниками» тих слів є приблизно: «чотироноге звіря, напр. пес, і чотироногий стіл», «вухате звіря, напр. заяць, і вухатий чобіт», «в дні, що пічнеться з найближчого ранку — с утра»; третій елемент, цебто нинішнє значіння тих слів, схоплюємо безпосередньо при їх висловленні чи вислуханні; первісно людина собі дуже добре усвідомляла звязок столових ніг з ногами звірини і т. д. і через те сприймала та творила кожне слово так, як творимо й
