Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

літерару-, як самостійний культурний комплекс, не споілучений надто тісною залежністю з «общерусукою» літературою.


О. Огоновський

г. Вкінці в роках 1887 — 94. вийшла перша веика, шеститомова «Історія літератури руської» О. Огоновського, — твір часто в нас недоцінюваний, але в дійсності й досі гідний пильної уваги не лише як скарбниця безлічі історично-літературних і життєписних фактів, але і з огляду на здоровий ідейно-національний підхід автора до теми та на легке опрацювання величезного матеріялу.


Дрібні праці.

ґ. Дрібніші праці численних дослідників, таких як В. Коцовський, О. Терлецький і інші, не охоплюють цілости історії української літератури ні часово, ні територіяльно. Зате принагідні літературно-історичні нариси в роді ювілейної статті О. Колесси «Століття обновленої української літератури», чи І. Франка «Русько-українська література», або нариси Б. Грінченка та І. Франка до московських лексиконів[1], щоправда,

  1. Також у енциклопедичних словниках інших народів знаходимо більш або менш обширні, більш або менш обективні опрацювання історії української літератури. М. ін. до такого опрацювання в післявоєнному виданні німецької енциклопедії Мавра підготовив матеріял автор цих рядків.