Своєрідні риси усної словесности.
8. Усна словесність, як збір словесних мистецьких творів переказуваних віками з уст до уст, а щойно в найновіших часах науково записуваних і видаваних, — має свої окремі характеристичні риси, що глибоко відріжняють її від пізнішого письменства. Всі ці риси випливають з основного факту, що твори усної словесности поширюються не при помочі такого ясно викристалізованого й тривкого виразового засобу як письмо, лише при помочі зовсім пливкого говореного чи співаного словного матеріялу на основах ще пливкішої й непостійнішої людської памяти. З цього й випливає в першу чергу анонімність творів усної словесности, хоч кожний з них первісно мав безперечно свого індивідуального творця. Ця анонімність оправдує себе ex post пізнішою дійсною співпрацею народнього колективу над кожним твором усної словесности, бо ж дальші переповідачі чи співаки безупинними змінами, вставками та скорочуваннями все далі перетворюють первісний твір, так що коли наші етноґрафи (про яких буде мова при відповідних періодах розвитку нашого письменства) такий твір усної словесности з VII. чи VIII. століття записали з уст народа в XIX. віку, то в ньому напевно вже більше було слідів вікової колективної народньої творчости, ніж індивідуальности першого безіменного автора.
