Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Всетаки найстарші верстви таких творів дадуться аналізою відділити. від пізніших наверствувань, — і таким чином реконструується найдавніша верства української словесної творчости.

Цю працю перевів з нашим усно-словесним матеоіялом М. Грушевський у відповідних партіях своєї «Історії української літератури», і туди відсилаємо тих, хто шукає докладнішого поучення про ці речі. Тут же мусимо зрезиґнувати з теккстової аналізи, яка забрала б забагато місця та обмежимося до короткого перегляду тих форм усної словесности, що їх узнала наука за найстаршу, передписьменську верству української словесної творчости; при тому вкажемо на важніші видання текстів і наукової літератури, щоб улекшити охочим перші кроки в їхніх спеціяльних студіях.


Старовинність усної словесности.

9. Особливо до найстаршої, найвартіснішої верстви української усної словесности можна віднести оці слова В. Гнатюка, одного з кращих наших етноґрафів-агеціялістів: «Українська народня словесність належить до найбагатшихг українські народні пісні визначаються незвичайною красою й високою артистичністю, великою ріжнород ністю, оригінальністю і значною старинністю».

Щодо тієї старовинности — найновіша наука почала, що правда, висловлювати свої застере-