ційним шляхом майже всіх істориків української літератури та примістив відділ про народню поезію й етноґрафію між «середню» й «нову» добу письменства, — ми йдемо радше правильним шляхом М. Грушевського, вважаючи найстарші верстви усної словесности матеріялом для першого періоду нашого словесного мистецтва, а пізніші наверствування народньої поезії опрацьовуючи хронолоґічно спільно з письменською творчістю даного часу.
Замовлювання.
11. Джерел нашої усної словесности дошукуються вчені в прадавній вірі у чародійну, маґічну силу слова. Звідси за найстаршу форму народньої поезії вважають замовлювання, заклинання й заговори проти хоріб і нещасть.
«За відгук старого світу з його наївною вірою в чудовну силу деяких річей та сил — каже м. ін. Єфремов — можна вважати всякі замовлювання… Як у старовину, так і тепер ще вони бувають спеціяльністю окремих людей — чаклунів, чарівниць, знахорок і т. п., і через те розповсюдження їх досить обмежене».
«Замовлювання й заговори — пише В. Гнатюк — дуже цінні з культурно-історичного боку, бо в них міститься багато старинних культурних пережитків, та їх доволі трудно записувати тому, що ті, хто їх знає, не хотять подавати їх тексту, вірячи, що замовлювання стратять через те свою чудесну лічничу силу.»
