Також стилістично й формально замовлювання, заговори й заклинання вказують на найстарші форми поезії, і коли такий твір в думці собі очистити від пізніших культурних і світоглядових наверствувань, він дає нам може найближче поняття про те, як виглядала в дійсності найстарша українська поезія.
Для прикладу подаю цікаве буковинське замовлювання, що його вжила Ольга Кобилянська в своїй повісті «Земля»:
Болячка пухка, — Болячка з рожі, — Болячка з марини, — Болячка з лихим часом, — Болячка з гістцем, — Болячка з роботи, — Болячка з охоти, Болячка з уроків, Болячка з лихої волі, — Болячка наслана, — Болячка прислана, — Болячка вітрова, — Болячка польова! — Тут її в голову не лупати, — В ухах не стріляти, — зуби не лупати, — Кровйов не плювати, — Місця не шукати, — Але іти собі — На широкі броди, — На глибокі води, — Там їй піски пересипати, — Води міряти, — Каміння лупати, — Броди розширяти, — Які за глибокі, — Які за широкі. — А чистого, — Божого, — Молитвенного — Михайла — Лишити. — Як його мати на світ породила — Аби його так злічила — Божими молитвами, — Своїми примівками, — Від Бога на вік, — А від мене на лік!
Найповніше етноґрафічне видання, з якого можна пізнати дуже численні та цікаві, старовинні українські замовлювання, заклинання й заговори, є збірник українських заклинань П. Єфименко; далі заслуговують на увагу бібліоґрафічний покажчик М. Сумцова, збірки закарпатських за-
