Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

коло церкви, — а крім того теж великодні риндзівки; ці останні менше поширені ніж гаївки та замітні тим, що їх співається під хатами подібно як колядки, а не в звязку з іграми коло церкви.

Русальні, троєцькі, царинні й весняні пісні.

18. На думку В. Гнатюка, до веснянок належать також русальні пісні, тепер співані в часі Зелених Свят, та споріднені з ними троєцькі пісні. Сюди зачислимо також лемківські та бойківські царинні пісні, що в них проситься гарного врожаю. Деякі веснянки призначені знову до співання впродовж цілої весни на дівоцькій «вулиці».

Ось текст типової веснянки:
Ой весна, весна та весняночка,
Деж твоя дочка та паняночка?
Десь у садочку шиє сорочку
Шовком та біллю та вишиває.
Свойому милому пересилає.

На глибоку давнину, овіяну чаром народнього побуту, вказує тут не лише зміст, але й чудовий, старовинний колядковий ритм пісні:

Велику збірку гаївок з мелодіями видав В. Гнатюк з О. Роздольським і Ф. Колессою. — З наукових праць про веснянки особливо цінні студії О. Потебні.


Купальні пісні

19. Купальні пісні співалися колись підчас обрядів поганського літнього свята Купала, а тепер