Важніші збірки приповідок і загадок видали Г. Ількевич, М. Номис та головно І. Франко (в 6-ох томах). Спеціяльний збірничок загадок дав А. Сементовський. — З наукової літератури пор. праці М. Сумцова про історію українських пословиць, П. Іващенка про реліґійний культ у пословицях, І. Франка про останки первісного світогляду в загадках і ін.
Казки.
29. Також прозова усна творчість сягає своїми початками в передісторичну давнину. В казках є відгомони т. зв. тотемної доби, коли первісна людина вважала себе звязаною в одну родину зі своїм опікунчим звірем. Є в казках теж останки т. зв. фетишизму, т. зн. примітивної реліґії, що приписувала чудотворну силу й божеське достоїнство деяким предметам.
За дефініцією В. Гнатюка, «казки це оповідання, в яких дійсність перемішана з чудесним елементом. Героями казок є люди, а як їх помічники, яким приналежить нераз головна роля, виступають звірі. Казки сягають дуже глибокої давнини та всі вони мандрівні й міжнародні».
Окремі наукові видання казок дали О. Роздольський і В. Гнатюк. — З наукових праць про казки важна велика студія С. Савченка і ін.
Звіринний епос.
30. Глибокої старинности душукується наука в дуже численних уривках звіринного епосу, що
