їх В. Гнатюк неточно називає байками. Є це «фантастичні оповідання, в яких героями виступають звірі, а люди являються лиш епізодично і в підрядних ролях». — Про цей рід усної словесности інформують наукові праці Л. Колмачевського, Н. Дашкевича і ін.
Міти.
31. Зокрема тісно звязані своїм походженням з найдавнішою поганською добою міти, себто, за В. Гнатюком, «оповідання, в яких говориться про такі фантастичні постаті та явища, що творили або й досі творять предмет живого вірування простолюддя» (страхи, хованці, богині, русалки, підміни, потерчата, блуди, опирі, вовкулаки і т. д.).
Багату збірку мітів видав В. Гнатюк у своїх двотомових «Знадобах до української демонолоґії», з важною передмовою «Останки передхристіянського реліґійного світогляду наших предків» та з покажчиком наукової літератури предмету.
В казках та в народніх оповіданнях з обсягу демонолоґії є теж сліди старинного культу померших і ріжних духів та уосіблених сил природи.
Народні вірування і звичаї.
32. Безпосередньо з найстаршою словесною творчістю звязані також народні вірування. Вони порозкидані по ріжних етноґрафічних збір-
