Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


їх В. Гнатюк неточно називає байками. Є це «фантастичні оповідання, в яких героями виступають звірі, а люди являються лиш епізодично і в підрядних ролях». — Про цей рід усної словесности інформують наукові праці Л. Колмачевського, Н. Дашкевича і ін.


Міти.

31. Зокрема тісно звязані своїм походженням з найдавнішою поганською добою міти, себто, за В. Гнатюком, «оповідання, в яких говориться про такі фантастичні постаті та явища, що творили або й досі творять предмет живого вірування простолюддя» (страхи, хованці, богині, русалки, підміни, потерчата, блуди, опирі, вовкулаки і т. д.).

Багату збірку мітів видав В. Гнатюк у своїх двотомових «Знадобах до української демонології», з важною передмовою «Останки передхристіянського релігійного світогляду наших предків» та з покажчиком наукової літератури предмету.

В казках та в народніх оповіданнях з обсягу демонології є теж сліди старинного культу померших і ріжних духів та уосіблених сил природи.


Народні вірування і звичаї.

32. Безпосередньо з найстаршою словесною творчістю звязані також народні вірування. Вони порозкидані по ріжних етнографічних збір-