Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ніґ, О. Вульф, В. Залозецький і ін.), культури (Е. Мордман, Ч. Діль, К. Нойман, К. Дітеріх, Я. Бідло і ін.), а головно літератури (в цій останній ділянці, крім ініціятора цілого цього наукового руху К. Крумбахера, головно К. Дітріх і К. Мілєр).

Згідно з вислідами цих нових студій над візантійською культурою, відкидаємо всі старі пересуди про и мниму маловартність, мертвість та моральну нижчість, а навпаки, оцінюємо її як найвищий виквіт середньовічного культурного розвитку людства, та відповідно до того дуже високо цінимо також на цій високоякісній візантійській культурі вирослу староукраїнську книжну культуру.


Вівантійський стиль.

8. Зокрема щодо мистецького стилю слід завважити, що старовинний візантійський стиль, зформований разом з кристалізацією византійської архітектури ок. V. століття, характеризується основною формальною рисою, яку давніше вважали за доказ нижчости цього стилю, а тепер цінять як рису per exellence мистецьку і високоякісну. Ця основна риса візантійського стилю, в повній мірі виявлена і у візантійській літературі та поезії, найкраще видна на малярстві: є це схематичність і строга структуральна звязаність. Фантазія візантійського мистця й письменника працює живо, але вона все, так би по модерному