Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А міщани ходять, все раду радять,
Що тому вояці за дари дати?
Вивели йому коня в наряді;
Він коня то взяв, — не подякував, —
Не подякував, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, не поклонився,
Не поклонився й не покорився.

 

Веснянки.

40. Таксамо серед веснянок подибуємо новий тип пісень і гаївкових ігор, що навязують на побут княжо-лицарської доби, а навіть на окремі історичні події (напр. «воротар» зі згадкою про князя Романа Мстиславича).

 

Весільні пісні.

41. Особливо сильні відгомони блискучого побуту і з Візантії принесеного життєвого стилю Княжої доби слідні також у численних весільних піснях.

 

Інші роди усної словесности.

42. Жили і далі розвивалися також усі інші роди народньої словесної творчости, такі як казки, пословиці, загадки і т. п. В казках слідне нове наверствування, звязане з сюжетовим впливом середньовічних романів та новим побутом. На прастару верству української словесної творчости I. періоду час накладає нові, пребагаті тематичні й стилеві елементи. Повстають народньопоетичні твори згідні зі зміненим змістом життя.