Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/98

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Побутові пісні.

43. Повстають впродовж II. періоду також зовсім нові роди усної словесности. Думаю, що до ранньої Княжої доби можемо віднести розквіт зрештою вже і в І. періоді добре знаних деяких родів побутової пісні, особливо тих, що звязані з родинним життям; сюди я зачислив би розквіт пісень колискових, сирітських, любовних і родинних (подружжя, батько, мати, діти). Своєю формальною структурою й ляконічністю вказують на походження з тих часів прототипи деяких дрібних піснево-поетичних форм, головно коломийок. Але всі ці роди народньої пісні розвивалися і суттєво змінялися ще впродовж довгих дальших зіків, і тому подрібний їх розбір відкладаємо на дальше.


Леґенди.

44. В ділянці усно-словесної прози повстали в Княжій добі деякі зовсім нові роди творів. Місце поганських мітів почали поволі займати христіянські легенди з сильними апокрифічними елементами, — але це не перешкодило і мітам перетривати в устах народу до наших часів.

Леґенди «походять — як каже В. Гнатюк — з ріжних джерел і з рїжних часів, від найдавніших до найновіших». Ясно, що саме в перших віках христіянства на Україні велика частина цих леґенд не лише повстала, але і вповні розцвіла.  — Найважніший збірник народніх леґенд видав