столїтний ювілей свого істнованя. Пригадаймо собі, що 1798 роцї вийшло перше виданє „Енеїди“ Котляревського, котра поклала початок новій українській лїтературі. Сьвяткованє ювілею української лїтератури, котру росийській уряд засудив на смерть, було найлїпшим доказом, що нїякі утиски не змогли її вбити. Сто лїт катаржного істнованя, сто лїт боротьби і замість смерти — дальший розвиток! Українська лїтература звернула на себе увагу широких суспільних кругів на Українї. Публичне сьвяткованє „великих роковин“ в Київі, у Львові й инших більших осередках українського житя не одного несьвідомого Українця розбудило від сну і навернуло до українства. Крім того цензура на українські виданя полекшала. На 1898 рік припадає як ми згадували заснованє в Петербурзї українського „Добродїйного Товариства для видаваня дешевих і загальнокорисних книжок,“ ширше розвиваєть ся видавиича дїяльність товариства „Вік.“ Українські книжки починають все більше й більше ширити ся, захоплювати ширші круги читачів виховувати їх в національному дусї. Круг сьвідомих Українцїв чим далї зростає все більше. Се показують українські демонсграциї на сьвятї відкритя памятника І. Котляревському в Полтаві в 1903 роцї або підчас сьвяткованя ювілею славного українського музики М. Лисенка у
