Київі. Зазначимо ще, що сї ювілеї не тільки сьвідчили про зріст українського руху в Росиї. В сьвяткованю обох сих ювілеїв дїяльну участь взяли Українцї з Галичини. Сим задокументовано публично єдність нашого народа по обидва боки кордону. Рівночасно приїзд Галичан на Україну дав нагоду до встановленя ще тїснїйших звязків з Галичиною. Так мимо гнету з боку уряду, народило ся українське громадянство, котре отверто заявило про своє істнованє й примусило говорити про себе і приятелїв і ворогів. Весь час перед сим (вісїмдесяті і девятьдесяті роки) вороги українського руху замовчували його. Тепер наваки, вони починають що раз більше виступати проти нього, уживаючи своїм звичаєм усяких способів, аж до денунцияций перед росийським урядом включно. Се сьвідчило, що український рух в Росиї стає поважною силою.
Воно так і було в дїйсности, бо саме з кінця девятьнайцятого столїтя український рух в Росиї почав звертати ся безпосередно до широких народних мас і осьвідомлювати їх национально. Мало того, він розвинув ся і поглубив ся до такої міри, що вже не міг обмежити ся на самій мирній культурно-просьвітній працї і звернув ся до революцийних способів боротьби. На початку XX столїтя повстають і розвивають енерґічну дїяльність українські соціялістичні і революцийні
