на лїпше. В Київі наприклад в 1908 роцї повстала нова укр. книгарня при редакциї „Лїтературно-Наукового Вістника,“ котра за короткий час свого істнованя зуміла притягти до себе широкі круги читачів українських книжок і розвиваєть ся дуже гарно. Вона не тільки продає українські книжки, що вийшли в Росиї, але й всякі українські книжки, що виходять у Галичинї. Крім сих двох укр. книгарень в самім Київі є ще кілька менших укр. книгарень, а також в Полтаві, Житомірі, в Одесї (при „Просьвітї“). Український книжковий рух набирає сили. Українська книжка знайшла своїх читачів, вона промостила вже собі дорогу до широких мас українського селянства і робітництва, до української інтелїґенциї. В народних масах робить вона непомітну на око, тяжку, але незвичайно важну і головно тревалу працю, багату на гарні наслїдки.
Так представляєть ся нам видавничий рух на Українї росийській за останні три роки. Як бачимо від 1906 року він дуже розвинув ся і можна бути певним, що з часом він поступатиме все наперед, та що при невтомній працї страшні рани заподїяні азіятським урядом, таки будуть загоєні.
Тепер вернемо ся знова до українського визвольного руху. Тут згадати треба насамперед про участь українських письменників у всеросийському з'їздї журналїстів і лїтератів, з цвітня 1905 р. Чисельно українцї були на сїм з'їздї представлені
