дуже слабо. Росийські поступовцї виказали ся прихильниками централїзму, себ-то такого державного ладу, при котрому місцева людність бере малу участь в порядкованю своїми справами. Через се проти них сполучили ся всї пригнїчені національности, які мусїли дати українським домаганям відповідне місце. Остаточно на з'їздї таки переведено домаганє про національну автономію, а також і специяльну резолюцию про скасованє указу з 1876 року. Хоч резолюциї сього з'їзду й не мали практичного характеру, мимо того його значінє дуже велике. Насамперед тут виявило ся, що росийські поступовцї, мимо своєї поступовости дуже пересякнені духом старого ладу, що змагав ся кермувати сам усїма справами, лишаючи яко мога менше волї окремим місцевостям і окремим народам, з котрих складаєть ся росийська держава. Далї на сьому з'їздї представники всїх пригнїчених народів Росиї вперше сполучили ся разом для оборони спільного всїм їм домаганя — перебудованя росийської держави на підставах національної автономії, себто такого державного ладу, коли парлямент розглядає й полагоджує тільки такі справи, що торкають ся всїх народів держави, а всї справи, що торкають ся тільки окремих народів, розглядають і полагоджують окремі національні сойми. Такі самі домаганя видвигнули Українцї на з'їздї земських відпо-
