та теж стояла добре. Сї школи заводила й підтримувала сама українська людність, без допомоги з боку уряду. Та московський уряд, бажаючи змосковщити наш народ уже здавна почав обмежувати права української мови, забороняти видиванє підручників українською мовою і т. д. а вкінци покасував українські школи, а запроваджене в другій половинї XVIII віка кріпацтво на Українї теж явило ся непоборимою перешкодою для народної осьвіти.
Ся осьвіта не тільки не розвиваєть ся, але навпаки страшенно підупадає. Наприклад, в 1768 роцї в трьох повітах чернїгівської ґубернії було 134 школи, при чому одна школа припадала на 745 душ людности, а в 1875 роцї, отже через сто лїт московського панованя, на сїм обшарі було вже тільки 52 школи, з котрих одна припадала на 6.730 душ. Загалом беручи, людність українських ґубернїй в Росиї являєть ся тепер найменше осьвіченою. Після даних загального перепису 1897 року пересїчний процеит письменних серед усїєї людности Росиї складає 22 проц. Але тим часом як в деяких московських ґубернїях він зростає до 36 проц., в українських ґубернїях він навпаки упадає до 9 проц. Тепер коли порівнати письменність самих тільки Українцїв, то показуєть ся, що процент письменних серед них далеко менший, нїж у цїлої людности взагалї. Так на-
