тами. Нахабна безличність сеї відповіди ясна для кождого, бо чей же годї припустити, щоб професор унїверситета не знав або не розумів того, що сї державні засоби складають ся також і з податків, що стягає держава рік річно з українського народа. Після сього стало очевидно, що чорносотенна більшість професорів і чути не хоче нїчого про заведенє українських катедр.
Супроти сього розпочали українські студенти отверту й безпосередню боботьбу проти професорів, використновуючи для сього і загально-унїверситетський рух. На всїх загальних збірках студентів київського унїверситету їх представники завсїгди переводили домаганє українських катедр і се домаганє займало поважне місце серед тих домагань київського студентства, які воно поперло страйками. Після сих страйків навіть київська професура, яка для боротьби проти своїх учеників не соромила ся скликати на поміч полїцию і військо, мусїла зробити українським студентам деякі уступки, і в осени 1907 року почали ся внклади істориї української лїтератури (правда в росийській мові) й обіцяні були виклади українськоі істориї. Подібні виклади заведено і на висших жіночих курсах у Київі.
На унїверситетах харківському і одеському, сї жаданя були приняті прихильнїйше, нїж на київському унїверситетї бо треба знати, що про-
