ської „Просьвіти.“ „Просьвіта“ в Мелїтополї одержавши від ґубернатора затвердженє статута, віддала його до друкарнї. Та звідти взяв його на щось справник (полїцийний комісар) і після того статут десь зник, так що по довгих короводах могли просьвітяни одержати копію статута. Не дозволила адмінїстрация мелїтопольській „Просьвітї“ заводити свої філїї на селах. Крім того в цїлому рядї місць адмінїстрация зовсїм не дозволяє українських просьвітних товариств. Так наприклад не дозволено заснувати „Просьвіту“ в Полтаві, Лубнях, Харкові, Черкасах, Колодистому. Розвязано також „Просьвіту“ в Козельци.
Серед таких умов мусять провадити Українцї в Росиї свою культурно-просьвітну дїяльність. Не може вона за теперішних часів вибухнути сильним полумєм, але й те, що робить ся, має величезне значінє. „Просьвіти“ виховують українське громадяньство в національному дусї, привчають його до працї на українському ґрунтї.
Ми бачили висше, що осягли Українцї в Росиї в области українїзациї унїверситетів. Їх заходи що до розвитку науки про український нарід (українознавства) не обмежили ся на домаганю відповідних катедр на унїверситетах. В кінцї 1906 р. у Київі заложено спеціяльне товариство для розвитку укряїнської науки — „Наукове То-
