Погляньмож, як почала рости народня сьвідомість на Українї і як розвиваєть ся вона там тепер. Року 1954 прилучила ся Україна до Москви, як окрема самостійна держава, щоб знайти допомогу проти Польщі. Та Московщина, приймаючи Україну під свою протекцию, тільки того й хотїла, щоб її в свої руки захопити, і завести свої порядки. А порядки сї були дуже тяжкі й дикі. Бо тодї, як на Вкраїнї нарід, вибивши ся з під польського ярма, скасував панщину, а все українське правительство, починаючи від гетьмана, було виборне, на Московщинї цїлком інакше було. Там правити всїм мав цар самодержавець. Розумієть ся, що правити цїлою державою він не міг, і в дїйсности правили самовладно близькі до нього бояри та дяки, що сидїли по царських канцеляриях. Окрім того, в цїлій Московщинї тодї, так само, як і в Польщі була панщина. Ми не будемо оповідати тут, якими способами Московщина нищила Україну. Скажемо тільки, що мимо завзятої боротьби нашого народа за свої права і вольности, вона таки з'уміла все се скасувати і завести скрізь на Українї свої порядки. З окремої держави з власним гетьманом зробила ся Україна тільки звичайною провінцєю Московщини. Скрізь заведено знова панщину, наложено великі податки, котрі йшли на користь московської держави, заведено рекрутчину. Українські школи скасовано. Так стало ся го-
