Був і сінник з осоки, на вербовій простелений рамі.
Ковдрою вкрила сінник господиня, — так тільки у свята
Ліжко вона застеляла, хоч ковдра, стара і дешева,
Тільки й годилась на те, щоби ліжко вербове вкривати.
От і злягли олімпійці. Приносить тоді господиня
Стіл, — але стіл припадає на ногу; малий черепочок
Вирівняв ногу старому служаці, а м'ята зелена
Зверху старанно його для почесної учти натерла.
Ставить тоді господиня двохкольорові маслини,
Терен осінній смачний, прозорим налитий розсолом,
Редьку, цикорій і сир, а з сиром одціженим поряд —
Яйця, що в попелі злегка спекла для гостей подорожніх
Все те на глиняній чистій посуді. Вино розмішали
В глинянім чистім крате́рі; поставили букові кубки,
Пильно, уважно натерті пахучим з середини воском.
Хутко пото́му на стіл і гаряча з'явилася страва,
З нею й вино молоде… Згодом трохи все те одсувають,
Щоб переміну нову на тісному столі розмістити.
Тут і горіхи, і смоква, і дактилі сушені, в зморшках,
Сливи солодкі, пахучі, у кошику яблука стиглі,
А посередині меду стільник. І миліші від страви —
Щира і щедра гостинність та ясні обличчя старечі.
От примічають старі, що як стане кратер порожніти,
То вже й незнать відкіля самохіттю вино прибуває.
Вражені дивом таким, затремтіли дідки богобійні,
Просять дивочних гостей пробачить за страву убогу…
Був на господі у них гусак, що за сторожа правив —
