на Вольтера годї глядїти, як на основателя фільософії історії: звичайне фільософованє над історією (histoire philosophique) істнувало іще до половини XVIII віка і Вольтер нїяким чином не був тут першим. Так отже гадки розходять ся. Ренан, прим. „правдивим основателем фільософії історії“ називає пророка Даниїла, розуміючи се слово в значіню образу всесьвітного житя людства: ґрандіозна картина пророка Даниїла — зміни чотирьох монархій — довгий час давала християнським письменникам вітхненє і через цїлі середні віки була неначе основою загального погляду на хід історії у европейських народів. Є ще гадка, будьто би батьком фільософії історії був Арістотель[1], та се, що він ввів у полїтику метод історичних дослїдів, не дає йому ще права на те і за свою Полїтику він може називати ся батьком лише соціольоґії[2]. Льоран бачить у сьв. Авґустинї першого, що написав фільософію
- ↑ Трачевскій, Современныя задачи историческаго знанія, 1879. Вступительная лекція въ новороссійскомъ университетѣ, стр. 18.
- ↑ Comte, Cours de philosophie positive, Paris, 1869, IV., 176–177. — Letourneau, La sociologie d'après l'ethnographie. Préface, V.
éditeur. Cf. Rühs, Entwurf einer Propedeutik des historischen Studiums, Berlin, 1881, стр. 30.
