Сторінка:Микола Кареєв. Фільософія історії, історіософія і соціольоґія. 1903.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

історії з християнської точки погляду[1], та знаменита книга „De Civitate Dei“ містить у собі хиба лише одну проґраму католицької фільософії історії. Тим часом сьв. Авґустин піддав ішпанському сьвященникови Павлови Орозієви першу гадку його твору Adversus paganos historiarum libri septem, за який Дерґенс робить його (Орозия) батьком фільософії історії[2]: праця Орозия, справдї перша історія людства, і пронизана одною ідеєю. „Я, — каже автор на початку, — задумав почати історію людських терпінь від чоловічого грішного упадку“. А на кінци читаємо: „Я зібрав від початку сьвіта аж до тепер, т. є. протягом 5618 лїт, кари і страждання грішних людий, борню міра і божий суд!“

Лиш деякі ідуть так далеко в минувшину, шукаючи початку фільософії історії: в більшій части зводять його до часів троха близших, до Макіявеллї, Бодена, Боссієта, Віко, Монтескє, Вольтера, Тірґо, Гердера, Ізелїна. Шістьох із тих письменників належать до XVIII в., коли то дїйсно зродилась ідея справдїшньої фільософії

  1. Laurent, op. cit, XVIII., 74.
  2. Dörgens, Üeber das Bewegungsgesetz der Geschichte, Leipzig, 1878, стр. 12–13.