гибла, сусѣды єи — Москаль, Шведъ, Нѣмець, Волохъ й Угоръ вже дѣлили єѣ промѣжь себе, але Господня сила запомогла ѣй. Побо̂йтесь же вы Божого гнѣву. Во̂дречѣться во̂дъ Москалѣвъ, не слухайте влесливыхъ речей Шереметева, пристаньте до насъ, до власного и нашого и вашого во̂йска и напишѣть до Хмельницкого, що бъ и во̂нъ пильнувавъ про власне спасенє, а не про Москалѣвъ“.
Сей листъ вычитано въ московскому таборѣ Цыцуринымъ козакамъ. Козаки, якъ повѣдає сучасникъ, и готови̂ були перейти до Поляко̂въ, та нѣхто першимъ не дававъ приводу. Цыцура тодѣ ще не вважавъ, що Москалѣ справу свою програли. Шереметевъ и собѣ ступивъ на такій же шляхъ и написавъ листъ до Нурадина и запевнявъ, що царь надає єму въ троє бо̂льшь подарунко̂въ, коли во̂нъ зъ своєю ордою во̂дречеться теперь во̂дъ Поляко̂въ. Нурадинъ и слухати не хотѣвъ про таку зраду и во̂ддавъ Шереметева листъ Любомирскому, а сей во̂ддячивъ за те Нурадина гро̂шми. Ко̂лька днѣвъ не було нѣчого прикметного окро̂мъ герцо̂въ, де ще разъ вызначився Собѣскій; єго трохи-трохи не полонили Москалѣ. Ходила гуто̂рка, що Шереметевъ збирається во̂дступити. А Шереметевъ, що бъ покарати Поляко̂въ, супротивне казавъ, що бъ у ночи несподѣвано во̂ддѣлъ напавъ на Поляко̂въ. Поляки заздалего̂дь довѣдалися про се и сами̂ вдарили по Москаляхъ. Московскій во̂ддѣлъ подався назадъ. Тутъ власный досвѣдъ запевнивъ Шереметева, що самъ лишень Козловскій говоривъ єму правду, а останни̂ по̂дтакували за Цыцурою, абы догодити воєводѣ. Шереметевъ лютувавъ теперь на Цыцуру и роздратувавъ єго проти себе. Повѣдають, що Цыцура, почувши во̂дъ Шереметева образливи̂ докоры и спостерѣгши, що воєвода не добрымъ дыше на него, заразъ же загадався пристати до Поляко̂въ. Шереметевъ спостерѣгъ думку козацкого полковника, облащивъ козако̂въ и обѣцявъ имъ дати въ Кієвѣ нагороды, коли вони гараздъ повтѣкають во̂дъ Поляко̂въ. Одна надѣя була на Хмельницкого. Шереметевъ, порадившись зъ своими воєводами, мѣркувавъ, якъ бы єму пробратися на Шляхъ-Гончариху до Хмельницкого. Дня 24. жовтня прирадили во̂дступати: воєводы поскладали свои катряги и хоругвы, полаштували во̂йско и вырядили на передный во̂ддѣлъ зъ сокирами рубати дерева, корчувати пнѣ и выкопувати камѣня. Поляки вже знали
