про сей замѣръ Москалѣвъ и рѣшили напасти на нихъ — тодѣ, якъ вони переходитимуть черезъ чагары, та переправы. Другого дня не розпочинали бою, то̂лько охочи̂ гарцювали. Польске во̂йско було на поготовѣ; ватажки велѣли чекати знаку, коли треба рушати, а сами̂ ждали, що бъ ворогъ рушивъ. Польски̂ гетьманы спостерегли, що Москалѣ йтимуть незручнымъ шляхомъ и розвели своє во̂йско такъ, що бъ можна було застукати ихъ и съ переду и зъ заду и зъ боко̂въ. Потоцкій мавъ перестрѣти Москалѣвъ и не пускати ихъ рушати на передъ, а Любомирскій напасти зъ заду и гнати на передъ. Обыдва вони выдѣлили ще частины во̂йска, що бъ побачили ворожій обозъ; а ще одну частину во̂йска лишили про запасъ, що бъ давала запомогу тымъ, якимъ доведеться битися. „Тодѣ, якъ повѣдає сучасникъ Зеленевицкій, польски̂ ватажки, по звычаю давныхъ римскихъ ватажко̂въ, держали до во̂йска таку промову: „Теперь намъ треба рѣшити — хто буде володѣти Украиною. Украина — земля Речи-Посполитои, московскій царь безъ жадного права захопивъ сю краину. Черезъ се постигло васъ убожество и злиднѣ, а во̂тчина не має спроможности вынагородити васъ. Мы зъ великою охотою выдали вамъ зъ власнои кишенѣ платню за три мѣсяцѣ; але ся платня все одно, що нѣчого, коли приро̂вняти єѣ до того, чимъ Польща повинна вынагородити васъ. Вернѣможь Польщѣ богату и роско̂шну Украину. Тодѣ мы допильнуємо зъ усеи силы, що бъ вамъ выплачено було усе, що слѣдъ. Але тутъ рѣчь не про ваши̂ то̂лько выгоды. Вы вѣрни̂ дѣти латиньскои церкви и бєтесь за вѣру, а вѣра повинна бути дорожшою вамъ, нѣ жь житє. Вы бачите журбу истинои вѣры, бачите, якъ шизма торжествує. Святи̂ церкви огиджено; во̂втарѣ зруйновано; святи̂ дары подоптано злодѣйскими ногами; церкви пороздавано ворогамъ истинои вѣры. Посто̂йте жь за вѣру и волю! поборѣть ворого̂въ и придбайте собѣ славы на вѣки вѣчни̂!“
Жовнѣры запевнили, що хоробро битимуться за латиньску вѣру и за выгоды польскои державы. Середъ ночи проти 26. жовтня московске во̂йско рушило: воно йшло осьмома лавами, а зъ усѣхъ чотырохъ боко̂въ єго ишли возы. Пройшовши не далеко, спостерегли, що такъ ити не зручно и вылаштувалися на 16 лавъ. Москалямъ здавалося, що про ихъ рухъ Поляки не швидко провѣдають, а проте вони й не тямили, що Поляки
