тися въ чисте поле!“ Але Москалѣ не показувалися, а палили зъ за валу. Поляки палили зъ гарматъ по московскому табору и радѣли дивлячись, якъ нѣвечилися боярски̂ катряги, котри̂ по ихъ рябому кольору зъ далека було видко. Того дня найбо̂льшь вызначився у Поляко̂въ своєю во̂двагою коронный хоружій Иванъ Собѣскій; „во̂нъ довѣвъ, що во̂нъ не даремно доводиться унукомъ великому Жолко̂вскому“, такъ повѣдає про него сучасне оповѣданє. У вечерѣ бо̂й затихъ. Сучасна звѣстка, може й непевна, свѣдчить, що того дня вбито 1500 Москалѣвъ и 200 козако̂въ, а Поляко̂въ 60. Бранцѣ перебѣжчики польски̂ розповѣли Шереметеву про численно̂сть польского во̂йска; тодѣ Шереметевъ побачивъ, яку брехню нѣсъ єму Цыцура про польске во̂йско, що бъ влестити єго боярско̂й пиньдючности. А козаки-бранцѣ тѣшили Поляко̂въ, запевняючи, що козаки ненавидять Москалѣвъ и багато такихъ, що радо перейдуть до Поляко̂въ, абы выбачили имъ за те, що вони приставали до Москалѣвъ.
Польски̂ ватажки препоручили Степану Немиричу (братъ убитого Юрія), пану православнои релігіи, що бъ написавъ до козако̂въ усовѣщуваня. Немиричь написавъ: „Вы козаки! вѣдаєте, хто я такій. Зъ давныхъ давенъ ро̂дъ Немиричѣвъ зъєднався зъ украиньскимъ народомъ и кровью и родоводомъ. Мы дѣти Украины. Я братъ того Юрія Немирича, що й бувъ вашимъ товаришемъ и полягъ зъ вашими братами. Не хочу я бути для васъ го̂ршимъ, нѣ жь бувъ мо̂й братъ. Коли вы триматиметеся Москалѣвъ, васъ убиватимуть, забиратимуть въ полонъ, а житла ваши̂ руйнуватимуть. Чи вже таки за якихсь тамъ зраднико̂въ нехай гине така велика сила козачихъ дѣтей, примушеныхъ стояти за Москалѣвъ? Не надивуюся, що вы пристали до Москалѣвъ; черезъ се вамъ окро̂мъ самои шкоды, нѣчого нема. Приро̂вняйте вы ласки московского державця до добродѣйства Польского короля. Москалѣ замѣсть золота и срѣбла дають вамъ мѣдяни̂ грошѣ; усѣхъ васъ доводять до розору и злиднѣвъ. Москва запрягає васъ въ ярмо невольниче, а ласкавый король по батько̂вски надѣляє васъ волею; уболѣває за васъ, за вашу лиху годину, що постигла, та й ще постигне васъ. Король выбачає вамъ и теперѣшни̂ и минули ваши̂ грѣхи. Сами̂ вы бачите, що наше во̂йско — сильне. Спустошена усобицями и чужими ворогами Польща ледво не по-
