иньскому богослуженю во̂дмѣны, що не походили на ихъ старосвѣцки̂ московски̂ звычаѣ; вони ненавидѣли ти̂ во̂дмѣны и натурально лютували на те, що було имъ ненавистного.
Досить було Москалеви спостерегти, що Украинець хреститься „проклятою щепоткою“ и во̂нъ вже вважавъ єго наче невѣрного. Отъ же, не вважаючи на те страшенне лихо, яке потерпѣвъ украиньскій наро̂дъ во̂дъ московского во̂йска и воєводъ, не вважаючи на безперерывни̂ зажаленя царю на безпутства и насилє ратнико̂въ — украиньскій урядъ разъ-по-разъ просивъ Москву ще бо̂льшь вырядити во̂йска на Украину: се певне и ясно показувало, що Украину при Московщинѣ можна вдержати то̂лько силою. Цѣлкомъ що иншого було першими роками по̂сля Переяславскои умовы зъ Богданомъ 1654 р. Тодѣ козаки у купѣ зъ московскими ратниками добували побѣдъ. Тодѣ не Москвою була сильна Украина, а навпаки Московщина була сильна силою и славою Украины. Теперь на козацтво найшла пошесть, розпуста и руйнованє. Чимало було людей, що шукали собѣ талану, по̂дбурюючись до московского уряду и нѣкому такъ не пощастило, якъ нѣжиньскому протопопови Максиму Филимонову. Се черезъ те, що нѣхто зъ Украинцѣвъ не бувъ такимъ по̂длизою и нѣхто такъ радо не доптавъ украиньски̂ права и во̂льности, нѣхто такъ не пильнувавъ, якъ протопо̂пъ Максимъ Филимоновъ, що бъ въ конець по̂дгорнути Украину по̂дъ московску кормигу и приподобити єѣ до иншихъ московскихъ провінціяльныхъ краинъ. На початку 1661 р. Максимъ подався до Москвы; тутъ за по̂дмогою боярина Ртищева настановлено єго єпископомъ мстиславскимъ и оршаньскимъ и препоручено єму адмініструвати митрополію. Вже не безъ того, що Максимъ, ставши єпископомъ Методіємъ, сподѣвався згодя досягнути и до митрополічого стану. Діонизій — неприхильный до Москвы, нѣ за що не хотѣвъ ломати споконвѣчного звычаю и приняти посвященє замѣсть царгородского патріярхи во̂дъ московского. За се Москва не хотѣла вызнати єго за митрополіту и вырядила до Кієва Методія, обдарувавши єму гро̂шми и соболями. На харчѣ єму дано 6.100 р. а 14 тысячѣвъ припоручили єму во̂двезти на платню ратникамъ и на заводины почты. Окро̂мъ того єму дали ще грошей по̂дкуповувати по̂дъ Москву тыхъ, кого во̂нъ вызнає потрѣбнымъ. Єго приятель протопо̂пъ Семенъ писавъ въ Москву таке: „Багато
