духовныхъ и свѣтскихъ людей радо повитають Методія, сподѣваючись черезъ него придбати для Украины царски̂ ласки. Сподѣваються, що коли вернеться Методій, то й заднѣпряньски̂ козаки пристануть на єго пораду.“ Москва наказала Методію поглядати за Сомкомъ и за иншими. Доси во̂нъ выдававъ себе за Золотаренкового приятеля и въ купѣ зъ нимъ баламутивъ проти Выговского, а теперь и на Золотаренка, такъ само, якъ и на Сомка во̂нъ зводивъ, що во̂нъ не стоить того, що бъ гетьманувати; одначе до якогось часу выдававъ себе Золотаренкови приятелемъ и ворогомъ Сомкови. Тишкомъ-нишкомъ во̂нъ баламутивъ Сомка и Золотаренка одного проти одного, а тымъ часомъ завѣвъ зносины съ кошовымъ запорозкимъ Иваномъ Мартиновичемъ Бруховецкимъ — и заходився, що бъ сей добувъ собѣ гетьманьску булаву. На Украинѣ выразно ворогували значни̂ проти простыхъ, городови̂ козаки проти низовыхъ. Сомко и Золотаренко обыдва були значными, ради̂ були вылѣзти въ шляхту, завести на Украинѣ шляхоцтво и розжитися на таки̂ права, що бъ можна було набивати кишеню зъ громадского добра и кермувати справами Украины. На Запорожу мо̂цно держалися за ро̂вно̂сть, ненавидѣли по̂днесенє надъ чернею и по̂дзорили на зраду и неприхильно̂сть до Польщѣ усѣхъ значныхъ. Знаменитый Сѣрко, колишній прихильникъ и заступникъ молодого Хмельницкого проти Выговского, теперь нехтувавъ Юрія за Слободищаньску умову. Ненавидѣвъ во̂нъ и Сомка и обзывавъ єго зрадникомъ. Скро̂зь по Украинѣ ишовъ гомо̂нъ про выборы гетьмана. Выбо̂ръ чи Сомка, чи Золотаренка, Запорожцѣ вважали за торжество шляхоцкого прямованя. Думка про шляхоцтво, ширячись по Украинѣ, мимо волѣ городовыхъ повинна була хилити ихъ до Польщѣ. Гадяцку умову стоптали не розмѣркувавши; минуло по̂сля того доволѣ часу; козаки пильнѣйше вдумувалися въ Гадяцку умову и що дня бо̂льшало такихъ, що жалували по минулому, ганьбили себе за те, що поспѣшно такъ во̂дреклися во̂дъ Гадяцкои умовы и бажали вернути страчене. Козакамъ не подобалося, що шляхоцтво надавано то̂лько де-кому. По̂сля Чудно̂вскои умовы прихильники Поляко̂въ стали плести, що теперь усе козацтво поро̂вняно званємъ высшого шляхоцкого стану. Довѣдавшись про отсю гуто̂рку, на Сѣчи написали и розо̂слали до городовыхъ отаку проклямацію: „Преславне во̂йско запорозке низове
