ватися. Татарски̂ мурзы запевняли, що Турецкій державець свято берегтиме козацкихъ правъ и во̂льностей. Коли жь Украинцѣ не пристануть до Турко̂въ, то для Украины погано буде. Воно й справдѣ: 60 тысячѣвъ орды, що вешталася по Украинѣ було го̂ршь ворого̂въ; до того жь невдача Хмельницкого будила у козако̂въ думку, пристати по̂дъ православного царя. Запорожцѣ трималися Бруховецкого и лютували на Хмельницкого. Коли правду каже Величко, то вони писали до Юрія таке: „Кровь, що ты проливъ — то Авелева кровь — вона голосить до Бога и просить по̂мсты. Вѣдай, що нѣ орда, нѣ Поляки не во̂двернуть во̂дъ тебе бѣды. Мы маємо добрый спосо̂бъ, забрати тебе посередъ твого Чигирину и выкинути геть, немовь ту него̂дну пявку зъ вершѣ. Не доводь насъ бо̂льшь до грѣха; выбирайся съ Чигирину и тѣкай собѣ, куды тямишь; то̂лько не забирай во̂йсковыхъ клейното̂въ; а то зъ ними ты нѣде во̂дъ насъ не втечешь. Коли жь ты заздалего̂дь не выберешся съ Чигирину, то мы прийдемо и розкидаємо стѣны твого будынку и самого тебе не зо̂ставимо живымъ; ворогъ ты и розоритель нашои во̂тчины.“
Такимъ похвалкамъ спочувало и городове правобережне козацтво. Юрій що дня сподѣвався, що або Запорозцѣ нападуть, або прокинеться ворохобня помѣжь єго власнымъ во̂йскомъ. Скро̂зь єму привиджувалася зрада. Лѣтопись повѣдає, що куды бъ во̂нъ не йшовъ, усе озирався, чи не хоче хто єго злапати и выдати Запорозцямъ. Мабуть власне єго сумлѣнє почало гризти єго за єго нестало̂сть; може свѣдомо̂сть власнои недотепности не давала єму спокою: во̂нъ тямивъ, що зъ єго роботы выходила сама то̂лько шкода Украинѣ: Татаре руйнували; зневажали церквы; народови що дня ставало го̂рше; помѣжь полковниками не було згоды, росла колотнеча. А во̂нъ, Юрій, яко козакъ, выхованый зъ малку на предко̂вскихъ переказахъ заповѣтного прямованя до самосто̂йности Украины, то̂лько й жадавъ, то̂лько й побивався, що бъ Украина була самосто̂йною. Во̂нъ хочь и влещувавъ Полякамъ, але не любивъ ихъ.
Поляки вже не крылися, що вони ошукали Украину, що обѣцянки ихъ не щири̂, що вѣра Украинцѣвъ не збудеться наруги, украиньско-рускими землями орудуватимуть Поляки, а украиньско-рускій наро̂дъ не добється того, що бъ шанували
