Отакъ, зъ одного боку, Выговскій та єго партія змушени̂ були сподѣватися перемѣны во̂дъ царя, а зъ другого — московскій урядъ мавъ звѣстки, що наро̂дъ не любить нового гетьмана, що наро̂дъ не прихильный до бажаня Выговского та єго партіи, що Выговскій зъ значными — потайни̂ вороги Москвы. Запорожцѣ по̂ймали по̂сланцѣвъ Выговского, що во̂нъ вырядивъ до Крыму, во̂дняли гетьманьски̂ листы до хана; самыхъ по̂сланцѣвъ потопили, якъ каже оденъ тогочасный Полякъ, а листы переслали до Москвы зъ своимъ посломъ. Вони доносили, мѣжь иншимъ, що до Выговского ѣздивъ якійсь нѣ бы чернець Данило, Французъ зъ роду, котрый має потайни̂ зносины й намовляє єго одчахнутися во̂дъ Москвы, намагалися листы гетьманьски̂ до хана обяснити такъ, що гетьманъ съ ханомъ та Поляками хоче йти во̂йною на Московщину.
Ще бо̂льше завзятымъ ворогомъ у Выговского, що зробився осередкомъ незадоволенои партіи, бувъ полковникъ полтавскій Мартинъ Пушкарь; користуючись зъ народного баламученя, зъ незадоволеня черни значными, Пушкарь гадавъ скинути Выговского та самому стати за гетьмана; во̂нъ зо̂бравъ у себе раду й оповѣстивъ, що Выговскій зрадникъ, змовляється съ Поляками, Крымцями и хоче зрадити цареви.
Разомъ зъ запорозкими гонцями во̂нъ выправивъ до Москвы й свого отамана, Стринджу съ товариствомъ; вони повезли доносъ, що гетьманъ зрадникъ, накладає зъ ордою та Поляками. Тымъ же часомъ, наважившись збройно на Выговского стати, Пушкарь по̂славъ просити Запорожцѣвъ, що бъ дали єму запомогу: шѣсть сотъ молодцѣвъ во̂дъѣхало до Пушкаря зъ отаманомъ Яковомъ Барабашемъ. Але головнѣйшою силою Пушкаря бувъ наро̂дъ. Що бъ шкодити свому ворогови, полковникъ полтавскій разъ-у-разъ закликавъ козакувати посполитыхъ, що бажали зро̂внятися своими правами съ козаками. Ненависть, що перше карала польскихъ пано̂въ, теперь готова була съ тою жь лютостю обернутись на земляко̂въ, котрымъ бо̂льшь за иншихъ пощастило въ житю. На заклики Пушкаря озвалися всѣ бурлаки, всѣ, въ кого нѣ хаты, нѣ поля не було, а такихъ на Украинѣ силу наплодили руйнованя, чвары та одвычка во̂дъ працѣ по̂дъ часъ безуговныхъ во̂йнъ. Зво̂дусѣль потягли до Пушкаря наймиты зъ винниць та пивниць, а виниицѣ та пивницѣ були тодѣ трохи не въ кожно̂й заможно̂й
