Прибули до него по̂сланцѣ: стольникъ Иванъ Олфимовъ и шляхтичь Ничипо̂ръ Волковъ. Вони привезли приказъ, що бъ Пушкарь сидѣвъ тихо й не нападавъ на гетьмана.
„Не я нападаю на Выговского, во̂дмовивъ Пушкарь, а Выговскій нападає на мене, хоче примусити мене, що бъ я не стававъ єму на перешкодѣ; але жь я, яко вѣрный по̂дданый єго цар. величества, не хочу ломати своєи присяги; по заходахъ Выговского я спостерегаю єго незичливо̂сть, тымъ-то я во̂дкинувся во̂дъ єго властолюбства й прохаю, такъ собѣ, якъ и всѣмъ вѣрнымъ по̂дданымъ, царскои обороны та ласки“.
Съ такою во̂дповѣдю гонцѣ повернули назадъ до Москвы. А Пушкарь все посылавъ до Москвы доносъ за доносомъ та по̂дбурювавъ наро̂дъ супроти гетьмана.
Гетьманъ опинився на незручному становищи. Во̂нъ помѣчавъ, що урядъ московскій, черезъ наговоры Пушкареви̂ та Запорозцѣвъ, хочь и вызнає єго за старшого въ краю, але не йме вже вѣры єму; Пушкарь зъ Запорозцями теперь бо̂льше подобались Москвѣ, згоджуючись на бо̂льшу залежно̂сть во̂дъ ней, нѣ жь партія Выговского, що боронила свою краєву автономію.
Гетьманове не подобалось вымаганє ѣхати до Москвы. Урядъ, чекаючи приѣзду Выговского, не брався до жадныхъ перемѣнь: не впроваджувавъ воєводо̂въ, не выряжавъ во̂йска. Выговскій розумѣвъ, що якъ то̂льки поѣде до Москвы, то знехотя мусить пристати на всѣ умовы, на всѣ перемѣны, якихъ во̂дъ него вымагатимуть. Одну во̂нъ теперь мавъ думку, во̂дчахнутись во̂дъ Московщины та злучитися съ Польщею. Во̂нъ усе во̂дкладавъ свою подорожь, выгадуючи ро̂зни̂ приключки для того, бо чекавъ ко̂нця справы Польщи зъ Шведчиною. Хитрово разъ-по-разъ писавъ до него, напосѣдаючи, що бъ ѣхавъ. У Путивлѣ готували за для него по̂дводы та прово̂днико̂въ. Гетьманъ одмовлявся у свому листѣ, що єму не можна кидати Украины въ таки̂ небезпечни̂ часы. „Хоча окольничій єго цар. величества (писавъ во̂нъ 18. березоля до свого батька, вѣдаючи, що листъ єго той покаже воєводѣ) часто до мене пише, але заразъ ѣхати не можу, а се черезъ те, що мене зво̂дусѣль сповѣщають: король Польскій, змовившись зъ Шведскимъ, хочуть вкупѣ рушати на великого государя; полки надходять до Межибожа; зъ другого боку насуває велика сила литовска, а тутъ у насъ
