лосно, та не показавъ и невдоволеня, поки ще не впорався зъ ворогомъ. Другій листъ Выговскій загадавъ писареви свому Грушѣ читати голосно. Ледви ско̂нчивъ Груша довгій царскій титулъ, Выговскій сѣвъ на своє походне ло̂жко й попросивъ сѣдати гостя. Але Скуратовъ во̂дмовивъ: „Достоить царскава величества ґрамату слушать всю со всякою подобающею честею, а не сѣдя“. — „Усе въ васъ по высокому“, мовивъ гетьманъ й прослухавъ листъ стоячи. Сей листъ сповѣщавъ, що Пушкареви наказано покинути бунтъ та коритися гетьманови й старшинѣ. Узявши єго во̂дъ Груши, гетьманъ переглянувъ єго самъ:
„Симъ, каже, листомъ не вгамуєшь Пушкаря; якъ бы узяти єго самого, та голову стяти, або живого прислати до во̂йска запорозкого“.
„Такій листъ, повѣдавъ Скуратовъ, по̂слано до полковника полтавского зъ стольникомъ Алфимьєвымъ, и на Запороже те жь по̂слано, вже ажь двѣчи, черезъ мене жь переслано тобѣ, гетьмане, копію за для вѣдома, й наказано менѣ при гетьману побути“.
Выговскій загримавъ: „Давно бъ слѣдъ того злочинця по̂ймати та прислати до во̂йска, я вже багато разо̂въ писавъ єго царскому величеству; можна було вгамувати Пушкаря ще до Великодня; а коли не зволять єго приборкати, то я самъ єго вкоськаю; можна було доси єго втихомирити; були бъ цѣли̂ православни̂ христіяне, що во̂нъ безвинно повбивавъ; а я все терпѣвъ, все сподѣвався наказу єго царского величества. Инакше я бъ ще зимою вгамувавъ Пушкаря огнемъ та мечемъ. Я не допинався булавы, бажавъ жити собѣ на спокоѣ, та Богданъ Матвѣєвичь Хитрово обѣцявся менѣ до̂стати Пушкаря й привести до мене, коли жь то̂лько не привѣвъ, а ще го̂рше по̂дбивъ єго, надававъ єму соболѣвъ та й пустивъ, ще й до Барабаша написавъ. Барабашь теперь съ Пушкаремъ. Мы присягали єго царскому величеству, що бъ во̂нъ жадныхъ правъ нашихъ не рушивъ; й у пактахъ написано, що государь бо̂льшу во̂льно̂сть намъ обѣцявъ, якъ за королѣвъ польскихъ було, а по нашихъ звычаяхъ слѣдує отъ якъ: нѣ до полковника, нѣ до кого иншого листо̂въ безъ вѣдома гетьмана не посылати. Самъ гетьманъ скро̂зь чинить росправу; а вы всѣхъ гетьманами поробили; подавали Пушкареви та Барабашеви листы, й съ та-
